Історичний нарис

 

Історичний нарис

Національний науковий центр “Інститут землеробства Національної академії аграрних наук” починає свою історію з 1900 року із створення агрохімічної лабораторії Київського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, задовольняючи існуючі потреби господарів, виконувала аналізи проб грунту і насіння, сприяючи підвищенню рівня ведення сільського господарства. У період столипінських аграрних реформ уперше в царській Росії лабораторією було здійснено картографування грунтів 22 округів. Після громадянської війни нею було обстежено грунти зони буряко- та бавовносіяння.

У 1928 році лабораторію було перетворено в Український науково-дослідний інститут агрохімії і ґрунтознавства, який 1935 року перейменовано в Український науково-дослідний інститут соціалістичного землеробства. Його колектив розробив науково обгрунтовану класифікацію ґрунтів за гранулометричним складом, визначив природу і властивості їх колоїдної частини та водно-фізичні властивості.

Результати досліджень кінця 40-х – початку 50-х років послужили основою для проектування Південноукраїнського і Краснознам’янського магістральних каналів у зоні зрошення Каховської ГЕС та розроблення системи землеробства на зрошуваних землях. У 1957-1961 роках інститутом проведено крупномасштабне обстеження ґрунтів Київської, Рівненської та Чернігівської областей, підготовлено для господарств цих областей карти грунтів (з характеристиками їх властивостей і рекомендаціями щодо поліпшення). Інститутом опрацьовано наукові основи високопродуктивного землеробства, розроблено теоретичні основи створення сівозмін, оптимізації посівного клину, принципи організації протиерозійних заходів, системи обробітку грунту та його удобрення.

Найвагомішим внеском учених інституту в теорію і практику боротьби з ерозією ґрунтів є розроблення і впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території. Цю роботу у 1991 році відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки й покладено Урядом України в основу концепції розвитку землеробства. Колективом інституту розроблено наукові основи відтворення та регулювання родючості легких ґрунтів, хімічної меліорації кислих і солонцевих грунтів, опрацьовані інтенсивні технології вирощування зернових колосових і зернобобових культур, впровадження яких дало змогу одержати в 1986-1990 роках найвищий за всю історію України середньорічний валовий збір зерна, а також технології виробництва льону, вирощування кормів, створення та використання (вперше в Україні) зрошуваних культурних пасовищ, технології отримання нітрагіну, азотобактерину і фосфоробактерину.

За ініціативою інституту створено завод-лабораторію з випуску цих препаратів. У 1945 році в інституті розпочато селекційну роботу. За цей часу створено 250 сортів і гібридів різних сільськогосподарських культур. Нині селекційна робота ведеться з 22 культурами. У Реєстрі сортів рослин України перебуває 135 сортів і гібридів та 7 визнано перспективними, якими щороку засівають 2,5 млн. гектарів, 16 сортів перебувають у сортовипробуванні. Результати селекційної роботи з озимою пшеницею і кукурудзою відзначено Державними преміями СРСР та України в галузі науки і техніки. Господарствам України інститут щороку реалізує близько 1700 т елітного насіння зернових культур і трав.

ННЦ “Інститут землеробства НАН” – головна установа Науково-методичного центру “Землеробство”, з початку 50-х років він є Центром наукового забезпечення агропромислового виробництва Київської області. Тут працюють понад 260 співробітників, у т. ч. 17 докторів і 81 кандидат наук. В системі Національного наукового центру знаходяться Київська і Панфильська дослідні станції, Копилівське дослідне поле та дослідне господарство “Чабани”.

У 2006 році інституту надано статусу “Національного наукового центру”, постанови Президії Української академії аграрних наук та наказу Української академії аграрних наук Інститут землеробства УААН було перейменовано в Національний науковий центр “Інститут землеробства УААН”.

В аспірантурі та докторантурі навчаються 68 чоловік. Працює спеціалізована Вчена рада з захисту докторських і кандидатських дисертацій. Лише за повоєнні роки підготовлено більше 800 кандидатів і докторів наук. За період існування установи завершено більше тисячі науково-технічних розробок. Працівниками підготовлено до друку понад 200 книг і монографій, отримано 250 авторських прав на сорти і гібриди рослин, 82 свідоцтва про державну реєстрацію сортів та відповідно 8 і 113 патентів на сорти і винаходи.

У 1978 році інститут було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, у 2002 році – Почесною грамотою Кабінету міністрів України. Великий внесок у розвиток аграрної науки і сільськогосподарського виробництва зробили відомі вчені, які працювали в установі: О.І. Душечкін, М.М. Годлін, Д.П. Проценко, О.С. Скородумов, С.А. Самцевич, С.М. Бугай, О.М. Колобов, Н.Б. Вернандер, І.Л. Колоша, Ю.П. Мирюта, О.М. Вишинський, Д.Ф. Лихвар, П.О. Дмитренко, В.М. Лебедєв, М.М. Буцерога, Г.М. Самбур, К.А. Савицький, О.В. Лазурський, Ф.А. Попов, М.В. Куксін, В.О.Пастушенко та інші.

 

 

https://youtu.be/Rg9XfWW5lbY