Select Page

Наукова школа Бойка П.І.

Наукова школа доктора сільськогосподарських наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки україни Бойка Петра Івановича.

Бойко Петро Іванович – головний науковий співробітник відділу сівозмін і землеробства на меліорованих землях ННЦ «Інститут землеробства НААН», доктор сільськогосподарських наук, професор; заслужений діяч науки і техніки України; відомий вчений у галузі землеробства, розроблення та удосконалення сівозмін різних типів і видів, ротацій та спеціалізації; активний пропагандист досягнень науки в сільськогосподарське виробництво; ветеран праці; учасник Великої Вітчизняної війни; щедро обдарована, щира, порядна, доброзичлива людина.

Народився П. І. Бойко у 1934 р. У 1962 р. закінчив агрономічний факультет Полтавського сільськогосподарського інституту (нині – Полтавська державна аграрна академія) і здобув кваліфікацію вченого-агронома. Як найближчий учень кандидата сільськогосподарських наук В. О. Пастушенка, доктор сільськогосподарських наук, професор П. І. Бойко очолює наукову школу з 1992 р. Він продовжив розроблення та удосконалення теоретико-методологічних основ оптимальних сівозмін у системах землеробства Лісостепу та Полісся України, дослідження ефективного вирощування сільськогосподарських культур у науково обґрунтованих сівозмінах інтенсивно-екологічного напряму у різних ґрунтово-кліматичних умовах України. Наукова діяльність П. І. Бойка є вагомим внеском у розвиток сучасних наукових основ землеробства, теоретико-методологічних аспектів побудови різних типів та видів сівозмін і пов’язана з Національним Науковим Центром «Інститут землеробства НААН».

Ним здійснено всебічну агротехнічну оцінку попередників сільськогосподарських культур у зв’язку з дією чинників інтенсифікації землеробства. Встановлено ґрунтоекологічні чинники ґрунтовтоми під впливом різних сільськогосподарських культур, а саме: формування негативних алелопатичних ефектів ґрунту і коренів рослин – токсичність при беззмінному вирощуванні. Визначено дію зміни в мікробоценозах чорноземних ґрунтів – зниження питомої ваги малочисельних форм ґрунтових мікроорганізмів і збільшення домінантних для відповідного агрофітоценозу видів, підвищення частки фітотоксичних форм з високою активністю, зменшення чисельності бактерій-активаторів і збільшення бактерій-інгібіторів; роль сільськогосподарських культур у боротьбі з фітотоксичними нематодами, тобто у подоланні ґрунтовтоми, покращанні фітосанітарного стану ґрунту і посівів.

Під керівництвом професора П.І. Бойка науковою школою для умов Лісостепу та Полісся розроблено теоретичні основи і екологічно безпечні технології відтворення родючості ґрунтів та системи управління цим процесом шляхом раціонального землекористування, створення моделей ґрунтозахисних систем землеробства, використання високоефективних добрив та хімічної меліорації. Встановлено біологічні та агроекологічні принципи організації зональних систем сівозмін, побудови систем сівозмін з урахуванням спеціалізації виробництва і різних форм власності на землю, систем відновлювального землеробства для різних форм організації виробництва в умовах Лісостепу і Полісся. Визначено наукові та практичні аспекти довгоротаційних сівозмін для великих господарств різної спеціалізації та короткоротаційних вузькоспеціалізованих сівозмін для фермерських і орендних господарств, сівозмін альтернативного землеробства з максимальним використанням біологічних засобів інтенсифікації, систем землеробства для захисту ґрунтів від ерозії. Обґрунтовано теоретичні та методологічні основи побудови різноротаційних сівозмін для виробництва конкурентоспроможної продукції із застосуванням біологічних засобів інтенсифікації; створення бази даних для побудови науково обґрунтованих сівозмін і структури посівних площ на основі комп’ютерного забезпечення.

Професор П. І. Бойко розробив методичні підходи і комплексні програми та організував закладення тривалих багатофакторних дослідів із встановлення ефективності різноротаційних сівозмін у поєднанні з добривами та способами обробітку ґрунту в Лісостепу України на Драбівській і Панфильській дослідних станціях. За його участю здійснено всебічну агротехнічну оцінку попередників польових культур у поєднанні з дією основних чинників інтенсифікації землеробства: сівозмін, добрив та обробітку ґрунту, а також визначено вплив погодних умов на родючість ґрунту, фітосанітарний стан ґрунту і посівів, урожайність польових культур та якість продукції, економічну і енергетичну ефективність сівозмін. Теоретично обґрунтував інтенсивні екологічно врівноважені сівозміни, які відповідають сучасному та перспективному землеробству.

Вчений вперше організував комплексні фундаментальні дослідження з визначення впливу біологічних чинників родючості ґрунту (наявність різних фітонематод, мікрофлори, токсичність ґрунту – алелопатія) на продуктивність сільськогосподарських культур у сівозмінах, родючість та фітосанітарний стан ґрунту у сівозмінах і беззмінних посівах. Результати досліджень сприяли розвитку вчення з алелопатії в землеробстві та підсилили важливу роль сівозмінного чинника у подоланні негативної дії ґрунтовтоми.

Професор П. І. Бойко підготував 8 кандидатів сільськогосподарських наук, які досягли значних успіхів у науково-дослідній роботі щодо безпосереднього розвитку сівозмін у системах землеробства України. Одним із його талановитих послідовників є директор ННЦ «Інститут землеробства НААН» доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН В. Ф. Камінський. Наукову роботу доктора сільськогосподарських наук, професора П. І. Бойка характеризує багатогранний науковий спектр досліджень його учнів, серед яких завідувач відділу кормовиробництва Чернігівської державної сільськогосподарської дослідної станції М. М. Назаренко; менеджер Міжнародної українсько-голландської компанії «Рійк Цваан Україна» Ю. І. Сологуб; завідувач відділу землеробства Чернігівської державної сільськогосподарської дослідної станції О. В. Єгоров; старший науковий співробітник відділу землеробства Рівненської державної сільськогосподарської дослідної станції М. Г. Фурманець; старший науковий співробітник відділу землеробства Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Л. С. Квасніцька; старший науковий співробітник Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М. І. Вавилова О. Є. Корецький; старший науковий співробітник відділу землеробства Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції К. М. Вишнякова.

Учні професора П. І. Бойка здійснили суттєвий внесок у теоретичне розроблення і практичне впровадження ефективного вирощування сільськогосподарських культур у сівозмінах для умов Лісостепу та Полісся України. Під науковим керівництвом П. І. Бойка вони підготовили дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук:

  1. Назаренко Н. Н.Продуктивность кукурузы на зерно в севооборотах в связи с удобрением и обработкой почвы на типичном черноземе Левобережной Лесостепи Украины : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. с.-х. наук : спец. 06.01.01 «Общее земледелие» / Н. Н. Назаренко ; Гос. Агропром. Ком. СССР, Украинская Ордена Трудового Красного Знамени с.-х. академия. – К., 1987. – 24 с.
  2. Каминский В. Ф. Продуктивность озимой пшеницы и плодородие почвы в связи с действием и взаимодействием предшественников, способов основной обработки и удобрений в условиях Левобережной Лесостепи Украины : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. с.-х. наук : спец. 06.01.01 «Общее земледелие» / В. Ф. Каминский ; Каменец-Подольский с.-х. ин-т. – Каменец-Подольский, 1988. – 20 с.
  3. Вишнякова К. М. Продуктивність кукурудзи на зерно і силос та ланок сівозміни залежно від густоти насадження і удобрення в умовах Північно-Східного Лісостепу України / автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук : спец. 06.00.01 «Загальне землеробство» / К. М. Вишнякова ; Ін-т землеробства УААН. – К., 1997. – 24 с.
  4. Сологуб Ю. І. Продуктивність цукрових буряків у зерно-просапній сівозміні при використанні післяжнивних посівів та побічної продукції на добриво в Правобережному Лісостепу України / автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук : спец. 06.01.01 «Загальне землеробство»/ Ю. І. Сологуб ; Ін-т землеробства УААН. – К., 1999. – 20 с.
  5. Єгоров О. В. Продуктивність картоплі в короткоротаційних сівозмінах і відтворення родючості ґрунту за різних систем удобрення в Лівобережному Поліссі / автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук : спец. 06.01.01 «Загальне землеробство» / О. В. Єгоров ; ННЦ «Ін-т землеробства УААН». – К., 2006. – 20 с.
  6. Фурманець М. Г. Вплив попередників і добрив на продуктивність пшениці озимої у короткоротаційних сівозмінах Західного Лісостепу України / автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук : спец. 06.01.01 «Загальне землеробство» / М. Г. Фурманець ; ННЦ «Ін-т землеробства УААН». – К., 2007. – 20 с.
  7. Квасніцька Л. С. Вплив бобових культур на продуктивність короткоротаційних сівозмін та родючість чорнозему опідзоленого Правобережного Лісостепу / автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук : спец. 06.01.01 «Загальне землеробство» / Л. С. Квасніцька ; ННЦ «Ін-т землеробства УААН». – К., 2010. – 20 с.
  8. Корецький О.Є. Ефективність розміщення пшениці озимої в короткоротаційних сівозмінах з різними бобовими попередниками Лівобережного Лісостепу / автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук : спец. 06.01.01 «Загальне землеробство» / О. Є. Корецький ; Нац. акад. аграр. наук України, ННЦ «Ін-т землеробства НААН». – К., 2010. – 20 с.

Широкий багаторічний досвід і глибокі знання учнів професора П. І. Бойка примножують значення та актуальність наукових досліджень для сьогодення і для майбутнього нашої держави.

Вчений опублікував понад 270 наукових та науково-методичних праць, серед яких індивідуальні: монографія «Кукурудза в інтенсивних сівозмінах» (1990 р.) та наукові видання «Роль сівозмін в інтенсивному землеробстві» (1986 р.), «Біологічна та екологічна роль сівозмін в землеробстві» (1990 р.). Є співавтором підручника «Екологічні проблеми землеробства» (2010 р.), монографії «Наукові основи виробництва органічної продукції» (2016 р.), наукових видань: «Вплив попередників і ланок сівозмін на продуктивність основних зернових культур в УРСР» (1972 р.), «Сівозміни в інтенсивному землеробстві» (1974 р.), «Правильна сівозміна – запорука високого врожаю» (1975 р.), «Ефективно використовувати землю» (1976 р.), «Сівозміни – основа інтенсифікації землеробства» (1985 р.), «Устойчивость земледелия: проблемы и пути решения» (1993 р.), «Наукові основи ведення зернового господарства» (1994 р.), «Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України» (2004, 2010 рр.), «Методичні рекомендації щодо оптимального співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах різних ґрунтово-кліматичних зон України» (2008 р.), «Сучасні системи удобрення сільськогосподарських культур у сівозмінах з різною ротацією за основними ґрунтово-кліматичними зонами України» (2008 р.), «Сучасні системи землеробства і технології вирощування сільськогосподарських культур» (2012 р.), в яких розкрито значення багатогранних аспектів сівозмін різної спеціалізації та ґрунтово-кліматичних зон України. Особливе практичне значення для розвитку вітчизняних сівозмін у системах землеробства мають опубліковані П. І. Бойком у співавторстві рекомендації «Сівозміни у землеробстві України» (2002 р.), в яких розроблено різноротаційні сівозміни в зональному розрізі: для Степу, Лісостепу, Полісся, Карпат, Закарпаття, низин Криму, а також на поливних і осушених землях. Приділено увагу сівозмінам з овочевими культурами і ґрунтозахисним сівозмінам, оптимізації структури посівних площ та системи сівозмін. Важливими для підвищення ефективності науково обґрунтованого землеробства є опубліковані у 2015 р. у співавторстві науково-методичні рекомендації: «Оптимізація систем сівозмін та забезпечення наукового супроводу їх освоєння в агропромисловому виробництві», «Впровадження короткоротаційних сівозмін в органічному землеробстві».

Активним продовжувачем наукового напряму професора П. І. Бойка є його найближча учениця, доктор історичних наук Н. П. Коваленко, яка вперше розробила еколого-економічну оптимізацію спеціалізованих сівозмін Лісостепу України; створила базу даних для побудови науково обґрунтованих сівозмін і структури посівних площ на основі комп’ютерного забезпечення; здійснила бальну оцінку ефективності попередників та періодів повернення сільськогосподарських культур на попереднє місце вирощування у сівозмінах. Нею встановлено теоретичні та методологічні основи ґрунтозахисних екологічно безпечних систем землеробства на основі опрацювання технологій відтворення й збереження родючості ґрунту і створення адаптованих до ґрунтово-кліматичних умов моделей виробництва сільськогосподарської продукції, використання високоефективних добрив та хімічної меліорації за максимального залучення відновлюваних місцевих ресурсів і органічних добрив (побічна продукція рослинництва, сидерати тощо) для забезпечення конкурентоздатної високоякісної сільськогосподарської продукції. На сьогодні дослідження становлення та розвитку науково-організаційних основ вітчизняних сівозмін у системах землеробства з виявленням як внутрішніх закономірностей їх розвитку, так і чинників політичного, економічного та соціокультурного впливу Н. П. Коваленко здійснює в Інституті історії аграрної науки, освіти та техніки ННСГБ НААН. Актуальність її роботи зумовлена необхідністю об’єктивної оцінки внеску вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, наукових шкіл та центрів і відомих вчених у встановлення наукових основ у землеробстві в контексті розвитку вітчизняної аграрної науки. Зазначені аспекти нею вперше висвітлено в 2014 р. у монографії «Становлення та розвиток науково-організаційних основ застосування вітчизняних сівозмін у системах землеробства (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.)».

Наукова школа під керівництвом П.І. Бойка у підпорядкуванні МСГ УРСР, ПВ ВАСГНІЛ, УААН та НААН здійснювала і продовжує здійснювати координацію наукових досліджень з проблеми теоретичного розроблення та практичного впровадження науково обґрунтованих сівозмін у системах землеробства України.

На сучасному етапі наукова школа доктора сільськогосподарських наук, професора П. І. Бойка вирішує наступні наукові проблеми: 1) наукове обґрунтування теоретико-методологічних і практичних основ оптимізації структури посівних площ та сівозмін на основі контролю за родючістю ґрунту, кількістю та якістю врожаю, економічною та енергетичною оцінкою зазначених заходів; 2) удосконалення різноротаційних сівозмін з оптимальним розміщенням сільськогосподарських культур, адаптованих до ґрунтово-кліматичних умов та спеціалізації господарств; 3) розроблення і впровадження різноротаційних сівозмін для агроформувань широкого спектру спеціалізації зі створенням моделі культурної агроекосистеми з урахуванням елементів органічного землеробства; 4) опрацювання систем обробітку ґрунту для спеціалізованих сівозмін із короткою ротацією та використанням органічних добрив, побічної продукції, сидератів, проміжних культур, зокрема у сівозмінах з високим насиченням зерновими культурами; 5) формування принципів переходу до високопродуктивних енергозберігаючих ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур у сівозмінах із запровадженням мінімального обробітку ґрунту тощо.