Select Page

Озимий клин 2017! В очікуванні весни

За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, валовий збір зерна у 2016 році досяг рекордної позначки у 66 млн тонн, з яких 26 млн тонн (40 %), це зерно основної продовольчої культури – пшениці озимої. Не применшуючи важливості даного досягнення, слід з усією відповідальністю віднестися до забезпечення високих валових зборів зерна, і перш за все озимих зернових культур, у поточному році.

Під урожай 2017 р. в Україні всіма категоріями господарств засіяно 7172,6 тис га озимих зернових культур, сходів отримано (станом на другу декаду лютого) 6835,7 тис га (95,3 %), з яких 37,4 % знаходиться у доброму стані, 44,0 % – у задовільному, на 18,6 % площ – посіви слабкі і зріджені.

Серед лісостепових та поліських областей, найбільше посівів у доброму стані (більше 60 % площ) знаходиться у західних областях (Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській та Львівській), а найменше (менше 35 %) – у Черкаській, Полтавській, Сумській, Чернігівській, Вінницькій областях. Найбільші площі слабких та зріджених посівів озимих зернових культур (більше 20 % від отриманих сходів) відмічені у Черкаській, Полтавській, Чернігівській, Хмельницькій та Вінницькій областях. Особливо складна ситуація спостерігається у Черкаській області, де з 85,4 % отриманих сходів лише 13,2 % мають добрий стан, решта – задовільний та слабкий.

Стан посівів, який відмічається на даний час є наслідком комплексної взаємодії негативних факторів осінньо-зимового періоду 2016-2017 рр. Перш за все, це складні посушливі умови передпосівного періоду осені 2016 р., які спричинили недотримання оптимальних рекомендованих науковими установами строків сівби для кожного регіону, недостатнє теплозабезпечення під час осінньої вегетації у жовтні, внаслідок чого рослини, особливо пізніх термінів сівби входили в зиму в ослабленому стані, а також обставини перезимівлі, які в окремі періоди створювали передумови до пошкодження рослин морозами, утворення льодяної кірки на полях, тощо.

Якими ж були особливості осінньої вегетації озимих зернових культур у 2016 р. в Лісостепу та на Поліссі?

Погодні умови передпосівного періоду озимих культур у 2016 р., як і в попередні два роки, охарактеризувались перевищенням середньобагаторічних показників температури повітря і недостатньою кількістю опадів, особливо у липні і серпні, коли повинна накопичитись волога у кількості, необхідній для проростання та осіннього росту і розвитку озимих культур. Внаслідок цього, на початку вересня запаси продуктивної вологи орного шару ґрунту на площах, призначених під посів озимих культур майже на всій території країни були недостатніми (менше 20 мм) та незадовільними (менше 10 мм). Відомо, що для гарантованого одержання дружних сходів озимих культур потрібно мати в шарі ґрунту 0-20 см не менше 20 мм продуктивної вологи. В той же час, у багатьох районах північних, центральних, частково західних областей жорстка ґрунтова посуха утримувалась майже 2-2,5 місяці і досягла критерію стихійного агрометеорологічного явища. Внаслідок цього, на кінець оптимальних термінів сівби у більшості областей лісостепової та поліської зон (30 вересня) озимими культурами в 2016 р. було засіяно лише 43 % запланованих площ.

Попри покращання умов вологозабезпечення у жовтні (кількість опадів у більшості областей становила 135-300 % місячної норми) основним лімітуючим фактором для нормального розвитку озимини став дефіцит тепла (середня місячна температура повітря у жовтні виявилася на 1-2° нижчою). Відбувався занадто ранній перехід середніх добових температур через +5° у бік зниження, внаслідок цього спостерігалось уповільнення активних ростових процесів у рослинах озимих культур, а в окремі періоди – навіть їх призупинення. За результатами багаторічних досліджень, проведених у науково-дослідних установах мережі НААН, необхідна для успішної перезимівлі сума ефективних температур за період від сходів до переходу середньодобової температури через +5°С становить 200-225°С. В умовах осені 2016 р. від початку масової сівби (з 21 вересня) до 31 жовтня сума ефективних температур вище +5° була на 30-65° меншою від норми. Припинення осінньої вегетації озимих зернових культур у більшості областей Лісостепу і Полісся відбувалося наприкінці першої декади листопада, тобто в терміни близькі до середніх багаторічних, хоча в окремих західних областях (Хмельницька, Рівненська) озимина входила в зиму наприкінці жовтня, а в Сумській області – в середині жовтня.

Багаторічними дослідженнями науково-дослідних установ та виробничим досвідом установлено, що найвищою морозостійкістю відзначаються рослини озимини, які перебувають у фазі кущіння, маючи при цьому 2-3 добре розвинених пагони і містять у вузлах кущіння понад 30 % запасних вуглеводів. Такі параметри забезпечуються за умови, коли озимина висіяна в оптимальні для регіону строки, після добрих попередників і вегетує восени 45-50 днів. На час припинення осінньої вегетації у 2016 р. повноцінне кущіння озимих зернових культур відмічалося лише на 30 % площ, на 65 % площ посіви знаходилася у початкових фазах розвитку – утворення сходів і перших листків, близько 5 % – у фазі проростання насіння. Несприятливими виявилися погодні умови і для проходження стадій загартування рослин, внаслідок чого відмічався нижчий рівень накопичення запасних поживних речовин у вузлах кущіння на період припинення осінньої вегетації.

На превеликий жаль останніми роками стан озимих зернових культур залежить не лише від перебігу погодних умов в осінньо-зимовий період, але і дії інших факторів. Зокрема недостатня забезпеченість озимих культур паровими попередниками стала причиною проведення їх сівби у надто пізні строки. Це аж ніяк не сприяє ефективному загартуванню та успішній перезимівлі рослин озимих культур і значно погіршує їх стан під час відновлення весняної вегетації. І тільки завдяки м’яким зимам в останні роки випадання рослин озимих зернових культур у зимовий період було зведене до мінімуму. Слід зауважити, що пізні посіві озимих культур – це свідоме зниження їх урожайності.

В Україні озимі культури під час перезимівлі найчастіше потерпають від вимерзання у степових районах, від льодяної кірки у лісостепових і степових, від випрівання, вимокання, частково від вимерзання у поліських. Негативними факторами перезимівлі озимини у грудні та січні 2016-2017 рр. були низькі температури повітря (нижче мінус 25°С) та зниження температури ґрунту на глибині залягання вузлів кущіння до мінус 9-11°С, що могло бути небезпечним для слабкорозвинених рослин озимини. Також у січні спостерігалися умови для утворення льодяної кірки. Станом на 10 лютого на окремих полях Сумської та Харківської областей льодяна кірка товщиною від 4 до 20 мм утримувалася вже шосту декаду підряд, ступінь її розповсюдження склав від 20 до 60 % площі поля. В окремих районах Київської, Черкаської, Чернігівської областей льодяна кірка товщиною від 2 до 34 мм утримується третю декаду підряд, розповсюдження її становить від 20 до 90% площі поля. У першій декаді лютого новоутворення льодяної кірки від 1 до 28 мм відмічалося на окремих полях Київської, Черкаської, Полтавської та Тернопільської областей, в окремих районах Полтавської області – до 40-65 мм, з розповсюдженням від 10 до 90 % площі поля.

Стратегія догляду за озимими зерновими культурами у весняний період 2017 року буде повністю залежати від їхнього стану перед відновленням весняної вегетації та від термінів його настання.

Посіви озимини у доброму стані перед відновленням весняної вегетації повинні мати кількість пагонів кущіння – 2,5-3,5, висоту – 18-20 см, густоту – 350-550 шт./м², масу 100 рослин більше 65 грамів. Життєздатність рослин у таких посівах становить більше 90%. Такий стан озимих зернових культур мають посіви оптимальних строків сівби після кращих попередників. Успішне завершення перезимівлі таких посівів при середньостатистичному перебігу погодних умов не викликає сумнівів. Стратегія догляду за ними відома і загальноприйнята – забезпечення оптимального режиму живлення та фітосанітарного стану посівів.

Рослини озимих зернових культур задовільного стану, як правило, знаходяться у фазі перших листків – на початку кущіння, мають висоту рослин до 15 см, густоту – 280-350 шт./м², коефіцієнт кущіння – 1,1 – 2,0, масу 100 рослин 30-65 грам. Життєздатність рослин у таких посівах становить 70-85%. Такий стан озимих культур мають посіви, які були висіяні наприкінці оптимальних та в допустимо пізні строки. Подальша їхня перезимівля багато в чому буде залежати від погодних умов другої половини лютого та березня. Стратегія догляду за ними в значній мірі буде залежати від часу відновлення весняної вегетації та її перебігу.

Слабкі та зріджені посіви – це посіви, як правило, пізніх або надто пізніх строків сівби. Вони мають різновікові рослини – від проростків до 1-2 листків. Життєздатність рослин у таких посівах на середину лютого становила менше 70%. Незалежно від часу відновлення весняної вегетації та її перебігу, вони вимагатимуть ремонту та пересіву, а ті що залишаться – додаткових витрат для доведення їх до належного стану.

Час відновлення весняної вегетації (ЧВВВ) озимих зернових культур надзвичайно важлива дата для збереження рослин після перезимівлі і наступного росту і розвитку. На території Київщини, за середніми багаторічними даними вона припадає на 31 березня. Найраніше час відновлення весняної вегетації в області відмічався 12 лютого 2002 року, найпізніше – 18 квітня 1963 і 2003 рр., тобто весняне пробудження озимих культур може наставати впродовж тривалого періоду. Але це спостерігається лише у відносно екстремальні роки і в основному коливання ЧВВВ не таке значне.

Строки раннього (до 15 березня) і пізнього (після 5 квітня) відновлення весняної вегетації озимих зернових культур характеризуються певними особливостями: раннє відновлення весняної вегетації стимулює ростові процеси, в першу чергу кореневої системи, а пізнє – прискорює проходження етапів органогенезу за скорочення їх тривалості. Не менш важливим фактором є і теплові умови. Так, в роки з раннім відновленням вегетації, посіви зимуючих культур розвиваються, в основному в умовах недобору тепла, а в роки з пізньою весною – за надлишку тепла.

Час відновлення весняної вегетації по різному впливає на ушкоджені під час перезимівлі рослини. За раннього відновлення вегетації такі рослини можуть регенерувати пошкоджені органи і забезпечити добру врожайність, тоді як при пізньому відновленні вегетації вони зазвичай гинуть. Це відбувається внаслідок стрімкого переходу рослин від зимового спокою до активної вегетації, що часто відбувається за відносно високих температур. Дослідженнями науково-дослідних установ встановлено, що найсприятливішою середньодобовою температурою вегетації посівів озимих культур у перші 40 діб після початку відростання є +5-(+7)оС. Температура +10оС на початку відновлення вегетації вже є стресовою для ушкоджених і слабких посівів, а +12-(+16)оС – взагалі згубною. Тобто, пізнє відновлення вегетації є самостійним стресовим фактором навіть для неушкоджених рослин озимих культур, а в поєднанні з такими негативними чинниками, як вимерзання або льодова кірка може призвести до загибелі рослин на значних площах.

Тому найоптимістичнішим сценарієм розвитку ситуації на озимому клині будуть умови ранньої, затяжної, вологої і прохолодної весни.

Одразу після сходження снігового покриву необхідно буде провести комплексне обстеження посівів озимих зернових культур з метою визначення їхнього стану та потреби в азотних добривах. Перш за все потрібно визначитися з слабкими та зрідженими посівами озимих зернових культур. Дослідженнями, проведеними в науково-дослідних установах мережі НААН, і багаторічним виробничим досвідом встановлено, що ймовірність отримання врожаю на слабких та зріджених посівах озимих зернових культур складає 40 %. Тому слід заздалегідь звернути увагу на планування пересіву ярими зерновими культурами з якомога можливим дотриманням структури посівних площ.

На підставі багаторічних досліджень розроблено рекомендації щодо пересівання слабкої озимини з урахуванням кількості рослин та пагонів на 1 м2. Визначено, що пересіванню підлягають посіви озимих зернових культур, коли на 1 м2 залишилось менше 150 розкущених, або 200-250 нерозкущених рослин.

Підсіванню підлягають посіви з густотою 150-200 розкущених рослин, або 250-300 нерозкущених, а також площі, де рослини на період відновлення весняної вегетації знаходяться у фазі сходів і мають менше 350 шт./м2.

Пересівання озимих доцільно проводити такими ярими зерновими культурами, які з урахуванням вологозапасів, стану і типу ґрунту та погодних умов дозволяють розраховувати на одержання максимально можливої врожайності. Для досягнення обсягів запланованого валового виробництва і необхідної кількості продовольчого зерна для пересівання і підсівання зріджених посівів пшениці озимої доцільно використовувати високопродуктивні сорти пшениці ярої. Традиційною культурою для пересіву площ озимини є ячмінь ярий, а для ремонту насінницьких посівів – горох. При плануванні пересіву слід передбачити, а з настанням весни оперативно оцінити можливості дотримання оптимальних строків сівби ярих культур, визначених для пересівання озимих. У випадках, коли оптимальні строки сівби для ранніх ярих культур минули, пересів озимих доцільно провести гречкою, просом, соєю, кукурудзою.

При вирішенні питання доцільності пересіву озимих, крім загальної кількості живих розкущених або нерозкущених рослин на одиниці площі слід враховувати також запаси ґрунтової вологи, здатність сорту до весняного кущіння та регенерації кореневої системи.

Вибір технології обробітку ґрунту при пересіванні загиблих чи зріджених посівів озимих залежить від ґрунтово-кліматичних умов регіону, рельєфу поля, біології наступної культури, кількості рослинних решток та вегетуючих рослин, ресурсного забезпечення господарств. Підсівання та пересівання необхідно провести в дуже стислі строки – за 2-3 доби з початку весняних польових робіт.

Надалі ранньовесняний догляд за озимими культурами повинен бути спрямованим на створення оптимальної щільності продуктивного стеблостою, дотримання відповідного фітосанітарного стану та якомога повнішого забезпечення рослин елементами живлення і вологою. Ці заходи необхідні для планування робіт із догляду за посівами озимих зернових культур у весняно-літній період: підживлення, обробка фунгіцидами, гербіцидами та ретардантами з метою отримання високого врожаю якісного зерна.

Добре розвинені посіви озимих зернових культур із достатньою густотою пагонів кущення (більше 1000 шт./м2), особливо висіяні після парових та зернобобових попередників на III-IV етапах органогенезу доцільно обробити ретардантами. Цей захід є обов’язковим для регулювання архітектоніки рослин та захисту від вилягання для озимих зернових культур, які вирощують за інтенсивною технологією. Оброблення ретардантами сприяє перерозподілу поживних речовини у рослинах, покращанню озерненості колосу, виповненості зернівки, зміщенню співвідношення зерно-солома у бік формування більшої кількості зерна. Внесення ретарданту на ІІІ-ІV етапах органогенезу рослин обов’язкове на добре розвинених посівах жита озимого з густотою пагонів більше 1000 шт./м2 за умови достатнього зволоження.

Дієвим заходом підвищення інтенсивності процесів весняного кущіння є застосування ріст регулюючих речовин у ранньовесняний період за досягнення температури повітря вище +5оС у половинній дозі, порівняно з унесенням у період початку виходу в трубку, коли його застосовують проти вилягання рослин. Таке застосування ретардантів дозволяє пригальмувати ріст і розвиток центрального пагона та збільшує інтенсивність кущіння пагонів І і ІІ порядків, а також синхронізує їх розвиток.

Для стимулювання весняного кущення і розвитку кореневої системи на зріджених, слаборозвинених та пошкоджених посівах доза азоту у підживлення перед відновленням вегетації, з метою посилення ростових процесів і недопущення істотного випадання рослин, повинна становити не менше 50-60 кг/га. Її збільшують до 60-90 кг/га за умов пізнішого відновлення весняної вегетації.

За умов середнього та пізнього відновлення вегетації весняне підживлення озимих зернових культур проводять за двоетапною схемою: ранньовесняне по мерзлоталому ґрунту та прикореневе у фазу кущіння. Тому на полях озимини з низькою ймовірністю пересіву потрібно провести ранньовесняне підживлення аміачною селітрою або карбамідно-аміачною сумішшю (КАС) в дозі 0,20-0,25 т/га фізичної маси. На удобрених по мерзлоталому ґрунту посівах в прикореневе підживлення можна рівноцінно вносити як аміачну селітру (0,10 т/га фізичної маси), так і карбамід (0,07 т/га фізичної маси).

За умов раннього відновлення вегетації на добре розкущених посівах озимих зернових культур, перше і основне азотне підживлення проводять на початку фази трубкування (IV етап органогенезу).

Підживлення зріджених понад 50 % посівів проводити не рекомендується. За високої ймовірності пересіву азотні добрива доцільно застосувати під передпосівний обробіток ґрунту культури, яка замінить озимину.

За результатами досліджень ННЦ «Інститут землеробства НААН» застосування у позакореневі підживлення добрив, що містять хелатні форми мікроелементів дозволяє отримати прирости врожаю пшениці озимої у середньому 10-15 % порівняно з контролем (без добрив) із приростом вмісту білка в зерні до 1,4 %, клейковини – до 4 %.

Також ефективним є застосування у позакореневе підживлення озимих зернових культур стимуляторів росту нового покоління – Емістим-С, Агростимулін, Альфа-нано-гроу, Біолан, Стімпо, Регоплант та ін., що посилюють обмінні процеси в рослинах, підвищують їх стійкість до несприятливих погодних умов (нестача вологи в ґрунті, підвищення або зниження температури), сприяють додатковому використанню закладеного в них потенціалу та поліпшенню якості зерна. Оптимальними строками для використання мікродобрив та стимуляторів росту є початок трубкування.

Додаткові консультації щодо ранньовесняного догляду за озимими культурами та придбати насіння ярих культур Ви можете в нашому ННЦ.

Facebook спільнота

Ваш кошик